| |
|
|
Символіка сонця
Древні символи сонця, які зустрічаються у творах традиційного народного мистецтва - на писанках, кераміці, у вишивці тощо - дійшли до нас майже незмінними від доби кам'яного віку. Життєдайне світило символізують коло з хрестом, променями, крапками, шести- й восьмипроменеві зірки. Одним з найдревніших солярних символів, що відображають життя і творення, добро і родючість, є сварга, що має в основі хрест. Ламані чи заокруглені відроги символізують рух сонця і вказують його напрям. Цей символ зустрічається майже в усіх древніх культурах. Зроду-віку українці були сонцепоклонниками, обожнюючи небесне світило і його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог (від слів "дати" і "Бог"), Хорс - всі ці словянські божества так чи інакше були пов'язані з сонцем і його життєдайним початком. Рушійна сила, схована всередині cонця, змушує його без зупину рухатися небесною дорогою. Воно уважно слідкує за тим, чим живуть земні мешканці. Вони часто просять у світила допомоги, поради, шукають захисту. Із сонцем пов'язано чимало чудасій, повір'їв, приказок. Воно уособлювало сили добра і правди - сільські казкарі розповідають про трьох доньок світила, які у вигляді качок плавають земними водами і творять добрі справи. Затемнення сонця, за повір'ям, трапляється тому, що воно інколи, бачачи нечесну, брудну поведінку людей, від сорому закриває обличчя руками. Привезені з далеких сонячних земель соняшники стали символами степової України. Вони весь час повертають за сонцем свої голівки, ніби побоюючись, що світло може розсердитися й назавжди покинути землю. "Поки світ сонця" - кажуть старі люди про те, без чого важко уявити земне життя, його незмінну споконвічну основу. Поки сяятиме золотаве світило, доти продовжуватимуться шляхи земні...
|
;)